Батьківська школа

 

Поради батькам про виховання підлітка Будьте не батьками, а друзями Час балувати дитину минув! Будьте більше друзями, ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його підтримати. Це одна з найкращих порад про виховання підлітків, яку вам варто прийняти. Поважайте особистий простір підлітка Секрети складають більшу частину життя підлітка. Як батькам вам необхідно знати всі таємниці життя вашої дитини, але іноді їй необхідно надавати особистий простір та уникати втручання в її світ. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли вона дійсно потребує цього. Підготуйте себе до особливостей підліткового періоду Підліток – це вже не дитина, тому треба певною мірою готувати себе до його виховання. Читайте книги або пригадуйте свої підліткові роки й те, як ви справлялися зі змінами у вашому житті. Чим більше ви дізнаєтесь, вивчите й проявите емпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми. Дисциплінуйте, а не карайте Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав'язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони принесуть їй. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил. Прищеплюйте почуття відповідальності У деяких культурах підліток уважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов'язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі. Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов'язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їхні життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею. Дійте превентивно, з урахуванням прогнозу розвитку подій Шукайте відповідний час, щоби порозмовляти з вашою дитиною про важливі для неї запитання, які вона часто не у змозі поставити, або просто соромиться зробити це. Це може бути тактовна розмова про музичні переваги або серйозне обговорення таких тем, як період статевого дозрівання чи інтимне життя. Намагайтеся чітко відповідати на запитання підлітка, не намагайтесь ухилитись або давати завуальовані відповіді. Будьте свідомими й обережними Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його компанію. Це не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Ви повинні бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас. Будьте милосердними і співчутливими Перед тим як суворо відчитати підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичної шкоди його здоров'ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими. . РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ Агресія – індивідуальна аби колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи. Агресивність супроводжують:     • неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),     • неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;     • підвищена емоційна напруженість і тривожність;     • різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,     • низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо. Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки Основними формами агресивної поведінки є:    • фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;    • негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;    • підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;    • вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;    • аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.  Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:   • задоволення потреб у спілкуванні;   • самовираження та самоствердження;   • відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;   • досягнення значущої мети.  Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом. Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії. У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими. Рекомендації батькам щодо спілкування з агресивними дітьми • Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності, лише зрозумівши причини агресивної поведінки і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена. • Дайте дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася. • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або лихослів'я про своїх друзів або колег. • Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна і важлива для вас. Рекомендації батькам щодо стримування агресивної поведінки підлітків • Виявляти до підлітка більше уваги, любові та ласки. • Батьки повинні стежити за своєю поведінкою в сім'ї. Кращий спосіб виховання дітей – єдність їхніх дій. • Не застосовувати фізичні покарання. • Допомагати підлітку знаходити друзів. Заохочувати розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме завзятості, активності, ініціативності, перешкоджати її негативним рисам, зокрема ворожості, скутості. • Пояснювати підлітку наслідки агресивної поведінки. • Враховувати у вихованні та навчанні особистісні властивості підлітка. • Надавати підлітку можливість задовольнити потреби Рекомендації вчителям для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:  ознайомитися з анамнезом, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;Ø  вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;Ø  ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;Ø  бути добре ознайомленим з приладами, які використовують його учні з порушеннями зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів;Ø  навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;Ø  зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків;Ø  вивчати головні принципи і стратегії колективної командної роботи;Ø  навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;Ø  закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні;Ø  навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей;Ø  створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу;Ø  формувати в дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища. повагою до дітей та батьків.